- оздоба
- прикраса
Лемківський Словничок . Андрій Бігуняк, Олександр Гойсак. 2007.
оздоба
Смотреть что такое "оздоба" в других словарях:
оздоба — и, ж. 1) Те, що оздоблює кого , що небудь; прикраса. || перев. мн. Ювелірні вироби. || рідко. Убрання, шати, наряд. || Будь яке художнє оформлення чого небудь (архітектурні прикраси, розпис, різьба, вишивка і т. ін.). 2) чого, перен. Той (те),… … Український тлумачний словник
оздоба — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
плюмаж — у, ч. Оздоба з пір я на чоловічому головному уборі. || Оздоба з пір я на жіночому платті. Плаття з плюмажем. || Оздоба у вигляді китиці або пучка пір я на кінській збруї … Український тлумачний словник
фестон — а, ч. 1) Невеликий, зубчастої або округлої форми, виступ, низкою яких оздоблюють краї чого небудь (завіси, сукні тощо). || Такого вигляду оздоба на чомусь. 2) Живописна, ліпна й т. ін. оздоба, що має вигляд зубчастого або хвилястого візерунка,… … Український тлумачний словник
китиця — 1) (жмут ниток, шнурків, пір я тощо, зв язаних з одного кінця докупи, що є прикрасою, оздобою чогось); султан (оздоба з пучка пір я / кінського волосся на головних уборах і на головах коней); когут (оздоба з півнячого пір я на капелюсі) 2) див.… … Словник синонімів української мови
прикраса — 1) (предмет, який прикрашає, оздоблює щось, зокрема доповнення до одягу), оздоба, оздоблення 2) (те, що своєю присутністю, наявністю додає краси чомусь, прикрашає чиєсь життя, перебування десь), оздоба, окраса, краса; декорація, декор (група… … Словник синонімів української мови
ManPower 4 — ManPower 4 … Википедия
жабо — невідм., с. 1) заст. Нашивка з мережива або серпанку з оборками, що прикріплювалась до коміра верхньої чоловічої сорочки. 2) Оздоба до жіночого плаття чи блузки, зробл. з мережива чи тонкої тканини … Український тлумачний словник
краса — и/, ж. 1) Властивість, якість гарного, прекрасного. 2) Оздоба, прикраса кого , чого небудь; слава. 3) Гарна, приваблива зовнішність; врода. 4) заст. Красуня … Український тлумачний словник
мережка — и, ж. 1) Ажурний візерунок, зроблений на місці висмикнутих із тканини ниток. || заст. Мереживо (у 1 знач.). || рідко. Різьблення на дереві. 2) перен. Те, що своїм виглядом нагадує такий візерунок. 3) Те саме, що вишивка. || Барвиста оздоба, що… … Український тлумачний словник
